Міжнародний день освіти

 Міжнародний день освіти, проголошений ЮНЕСКО, відзначається щороку 24 січня. Це щорічне свято, яке започатковане, щоб підкреслити важливу роль освіти для суспільств у всьому світі. 

Стаття 26 Загальної декларації прав людини підкреслює право на освіту для всіх і закликає до безкоштовної та обов'язкової початкової освіти. Крім того, освіта була визнана необхідною для успіху реалізації Цілей сталого розвитку до 2030 року

Безпечні зимові канікули

Шановні батьки! Будьте самі прикладом для дітей в будь-яких ситуаціях, особливо тих, які пов’язані зі збереженням здоров’я та життя Вашої дитини!

Дорогі діти!

Незабаром зимові канікули - пора відпочинку, свят та розваг. Але для того щоб канікули були веселими й корисними, необхідн пам’ятати про безпечну поведінку!

Правила поведінки на водоймах, вкритих кригою:

·      Не можна з’їжджати на лижах із крутого берега на кригу, у разі різкого навантаження він може провалитися.

·      Категорично забороняється дітям грати на тонкій кризі.

·  Небезпечно бути біля берегів, де найчастіше виникають промоїни, тріщини й розриви льоду.

·  На льоду краще мати при собі знаряддя безпеки (лижі, мотузку, палицю).

·    Обходьте місця, вкриті товстим шаром снігу: під снігом лід завжди тонший; тонкий лід і там, де розливаються джерела, де швидка течія або струмок впадає в річку.

·    Переходьте річку тільки у встановлених місцях, товщина льоду має бути не менше за 15-20 см.

·      Катайтеся на ковзанах лише в перевірених та обладнаних для цього місцях.

·     Якщо лід почав тріщати та з’явилися характерні тріщини, негайно повертайтеся на берег. Не біжіть, відходьте повільно, не відриваючи ніг від льоду. 

Обережно: бурульки!

·    Нестійкі погодні умови — відлига вдень і заморозки вночі — сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків із похилим дахом) та вtликих деревах.

·  Будьте особливо уважними, проходячи біля будинків або високих дерев. Спершу впевніться у відсутності загрози падіння льодових наростів.

·  Якщо це можливо, тримайтеся на відстані від будинків та інших споруд, обираючи найбільш безпечний маршрут руху.

·   У жодному разі не заходьте за спеціальні огорожі поблизу будинків або дерев. 

Правила поведінки під час ожеледиці

·     Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте у колінах, ступайте на всю підошву. Руки мають бути вільні. Пам’ятайте, що поспіх збільшує небезпеку під час ожеледиці, тому виходьте із будинку заздалегідь.

·    У разі порушення рівноваги швидко присядьте — це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.

·     Падайте із мінімальною шкодою для свого здоров’я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння зберіться, напружте м’язи, а доторкнувшись до землі, обов’язково перекотіться — удар, спрямований на вас, зменшиться.

·    Не тримайте руки в кишенях: це збільшує можливість не тільки падіння, а й важких травм, особливо переломів.

·    Обходь люки: як правило, вони покриті льодом. Крім того, люки можуть бути погано закріплені, що збільшує ризик  травмування.

·     Ідучи тротуаром, не проходьте близько до проїжджої частини дороги. Це небезпечно, адже є ризик підковзнутися і впасти під колеса автомобіля, що проїжджає.

·     Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та ожеледиці. Пам’ятайте, що через ожеледицю значно збільшаться відстань гальмівного шляху.

·    Якщо ви впадете і через деякий час відчуєте біль у голові й суглобах, нудоту — терміново зверніться до лікаря.

Правила пожежної безпеки під час святкування Нового року:

Щоб свято не затьмарилось пожежею, необхідно дотримуватись таких правил:

·  Ялинка має стояти на стійкій основі.

·  При виявленні несправності святкової ілюмінації (блимання лампочок, іскріння) слід одразу її вимкнути.

·  Не можна прикрашати ялинку целулоїдними іграшками.

·  Дітям забороняється купувати та використовувати піротехнічні засоби: феєрверки, петарди, ракети!

·  Пам’ятайте! Щороку збільшується кількість людей, які отримали травми через недотримання правил користування піротехнікою.

Правила протипожежної безпеки

·  Не грайтеся із сірниками та запальничками.

·  Не запалюйте свічки та бенгальські вогні без нагляду.

·  Не залишайте іграшки, книжки, одяг біля увімкнених обігрівачів.

·  Не сушіть речі над газовою плитою.

·  Не паліть багать у сараях, підвалах, на горищах.

·  Не вмикайте багато електроприладів одночасно: електромережа може згоріти.

·  Обов’язково вимикайте електроприлади, коли виходите із дому. Не тягніть за дріт руками, обережно вийміть штепсель із розетки.

·  На дачі або в селі не відкривайте грубку: від маленької вуглинки, що випаде з неї, може статися пожежа.

Обережно – COVID-19 !

·  Не спілкуйтесь із хворими людьми, дотримуйтесь правил гігієни.

НЕ ЗАБУВАЙТЕ : щодня читати. Будьте добрими, чемними, вихованими, допомагайте рідним.

Здоров’я всім! Щасливого відпочинку!

З Новим 2022 роком та Різдвом Христовим ! ! !

3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю

 

 

 

 

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Закон України «Про освіту» визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це «особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту».

Мета інклюзивної освіти - зробити так, аби жоден із дітей з особливими освітніми потребами не відчував себе іншим, зайвим, небажаним. Тож організація інклюзивних класів і груп у закладах освіти є цінною як для дітей з особливими освітніми потребами та їхніх ровесників, так і для педагогів, батьків, керівників закладів освіти, зрештою для суспільства в цілому.

Цінності інклюзивної освіти:

v  це визнання того, що всі діти можуть навчатися;

v  це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;

v  це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;

v  це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;

v  це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.

Інклюзивна освіта базується на таких принципах

v  цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;

v  кожна людина здатна відчувати і думати;

v  кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою;

v  адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки;

v  справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків;

v  всі люди потребують підтримки і дружби ровесників;

v  задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини;

v  визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов;

v  залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей;

v  командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів;

v  складність завдань повинна відповідати здібностям дитини;

v  рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною;

v  подолання потенційних бар'єрів в навчанні.

Переваги інклюзивної освіти:

Для дітей з особливими потребами:

v  завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;

v  ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;

v  оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;

v  навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;

v  у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших дітей:

v  діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;

v  діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;

v  діти вчаться співробітництву;

v  діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Сім прийомів, які допоможуть вчителю інклюзивного класу

 

Більшість методик навчання дітей з особливими освітніми потребами — специфічні. Наприклад, учневі з вадами зору допоможуть орієнтуватися в класі контрастні фарби та додаткове освітлення. А ось у дитини з епілепсією таке оформлення може спричинити погіршення стану здоров’я. Для кожного виду порушення є спеціальні методи, що допомагають повноцінно навчатися. Наприклад, шрифт Брайля, жестова мова чи дактильна абетка. Детальніше про них можна дізнатися із семи видів програм, які є на сайті Міністерства освіти. Але є дещо спільне, що допоможе будь-якому інклюзивному класу почуватися комфортно.

1. Командна робота — на всіх рівнях

Адаптація в класі дитини з особливими освітніми потребами — турбота не лише вчителя. Розробкою індивідуального освітнього маршруту займатиметься ціла команда: соціальний працівник, шкільний психолог, асистенти вчителя та дитини, реабілітолог, дефектолог. Але серед найважливіших її учасників — батьки такого учня. Утім, працювати важливо ще й з татами та мамами однокласників.

До приходу дитини потрібно підготувати клас — і це не лише про обладнання приміщення. Йдеться про психологічний комфорт, атмосферу приязні. Починати роботу найкраще з родин. Для батьків варто проводити тренінги, перегляд фільмів про інклюзивне навчання або про такі самі особливості здоров’я, які є в нового учня.

Інклюзія — не ілюзія: 5 можливостей курсу «РАЗОМ», які надихають

Спільною має бути й робота всіх дітей у класі. Бо що таке, власне, інклюзія? Типова помилка — вважати, що це просто навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах. Таке навчання зветься інтеграцією. А ось інклюзія — підхід, за якого кожен учень має стати важливим для команди, незалежно від його особливостей. Хтось виразно читає, а хтось б’є по м’ячу краще за всіх. Той, хто гарно читає, може всім почитати. А той, хто гарно володіє м’ячем, може навчити решту дітей. За такої установки учні починають підтримувати та вчитися одне в одного.

2. Привчати учнів, що різноманіття — це норма

Діагнози, зазвичай, очевидні для дітей: особливості пересування за наявності ДЦП, протези, слухові апарати, окуляри зі спеціальними лінзами. За статистикою, чверть дітей у розвинених країнах мають значні порушення здоров’я, а 60% — виражені індивідуальні особливості (зайва вага, нюанси зовнішності тощо). Якщо учні не розуміють особливостей однокласника, у якого ВІЛ чи аутизм, це викликає ще більше запитань, тривоги та відчуження. Тож вчитель має все чесно й доступно для їхнього розуміння пояснити ще до появи дитини з ООП (особливими освітніми потребами).

Варто запропонувати учням таку гру: відчути, як почувається однокласник.  Якщо в нього є вади зору, можна усім зав’язати очі та попросити походити так. Якщо він не використовує мову через синдром Дауна чи аутизм — спробувати мовчки донести до інших свою думку. Якщо йдеться про дитину, в якої проблеми з координацією рухів, школярі можуть написати міні-есе лівою рукою (правші).

Це значно знижує критичне ставлення до зовнішніх особливостей як до чогось дивакуватого. Усі діти мають навчатися разом, незалежно від відмінностей, що існують між ними.

3. Спиратися на сильні сторони

Зараз говоримо про єдину освіту для всіх дітей, а не окремо про спеціальне та загальне навчання. Давній радянський підхід допомогу дитині з ООП подавав як корекцію відхилень, втручання та реабілітацію. Такий учень сприймався як пацієнт лікарні — через призму хвороби. Першокласники «з нормою» мусили говорити, читати, рахувати та мати інші навички. Якщо ж дитина мала особливості, акцент робили на тому, як компенсувати вади, а не на розвитку сильних сторін.

Дуже Особлива Подорож: школярі проводять екскурсії для однолітків з інвалідністю

Натомість є країни, де взагалі немає корекційних шкіл (Норвегія, Фінляндія), а головна установка: прогрес швидше буде в тому, що школяр робить добре, ніж у тому, що не вдається.

Змінилася парадигма сучасного учня. Засвоїти знання — більше не головна мета, важливіше користуватися ними та створювати щось нове. Ерудиція нині вже не так потрібна для роботи, значно важливіша креативність. Жодне захворювання не віднімає в людини творчих здібностей, кожен може згенерувати нову ідею. Тож є те, що варто створювати разом усім учням, а спиратися краще на сильні сторони кожного з них. Що вміє дитина з ООП? Що їй добре вдається?

Навіть на рівні мови акцент краще робити не на тому, чого немає, чи неспроможності, а на тому, що є: наприклад, замість «не може ходити» казати «користується візком».

4. Робити комунікативні паспорти

Від імені дитини прописуємо всі її інтереси, здібності, хобі, що не подобається, як зручно комунікувати. Ця ідея пішла з польських шкіл.

Починається паспорт вітанням: «Я — Боря, мені 7 років, всім привіт». Там можуть бути такі розділи: загальна інформація про учня, «Як я спілкуюсь», «Самообслуговування», «Мобільність», «Мої інтереси», «Важливо» (як допомогти під час приступів, які обов’язкові режимні моменти — наприклад, необхідність приймати інсулін у разі діабету I типу).

Варто прикрасити паспорт малюнками, піктограмами, фото.

Коли вчителі заповнюють такий паспорт, вони починають орієнтуватися на досягнення дитини, краще відчувати її індивідуальність. Добре до збору даних та оформлення долучити всіх фахівців, що працюють з дитиною, а також батьків.

5. Практикувати скаффолдинг

Скаффолдинг — створення умов для підвищення успішності кожного учня. Для цього дитина має вчитися у «зоні найближчого розвитку», тобто робити те, що їй цікаво, але поки що неможливо опанувати без підтримки. Ніщо так не поліпшує мотивацію, як можливість впоратися із завданням і досягти успіху.

Скаффолдинг — це процес, який дає можливість дитині (у тому числі новачку) розв’язати проблему, виконати завдання або досягти цілей, які знаходяться за межами її індивідуальних зусиль чи можливостей. Як допомогти? Сказати «Молодець, тобі все вдасться»? Але ж дитина розуміє, що її спроби поки що далекі від результату. Цього мало. Фахівці знають чимало видів підтримки.

Вербальна — може бути не лише прямою (заохочення), а й непрямою, не адресною: «Увесь клас скоро впорається», «Це не так складно, як здається».

Підказки через міміку, жести, вказівки, рухи тіла — велика сила. Якщо вчитель побоюється чи ніяковіє під час занять з дитиною з ООП, вона дуже швидко «зчитує» це завдяки мові тіла. Тоді робота значно ускладнюється.

Фізична підтримка — скажімо, можна писати, малювати чи конструювати щось з учнем разом «рука в руці».

Моделювання — демонстрація виконання завдання.

Візуальний стимул — картинки, піктограми, символи, письмова мова.

Маніпуляція символами — розташування об’єктів у певному порядку.

А от чого не можна робити в жодному разі, так це виконувати завдання замість учня.

6. Продумувати різнорівневі завдання

Заварити разом чай та випити зі смаколиками — усім дітям приємно. Після цього одним учням до снаги вивчати розчинність речовин (на прикладі цукру в чаї) мовою хімії. А дитина з інтелектуальними порушеннями, для якої абстрактні поняття поки що не доступні, зможе дізнатися більше про приготування чаю.

5 найкращих статей про інклюзивну освіту

Коли всі аналізують певні поняття та створюють таблиці, дитині з ООП можна доручити замальовувати отриманий досвід. Експерти радять орієнтуватися не лише на такого учня, а на потреби всього класу. Різнорівневі завдання дають учневі вибір. Також, за потреби, важливо дати варіанти подання матеріалу (словесно, візуально, піктограмами).

7. Креативити і візуалізувати

Творчий підхід під час розробки уроку — найголовніший ресурс учителя. Діти здатні вчитися незалежно від рівня їхнього розвитку. Раніше відсутність мови чи нездатність до загальноприйнятого спілкування (як за аутизму) були підставою для визнання дитини ненавчуваною. А нині такий учень може лякати вчителя: як же подавати йому матеріал.

Утім, діти із синдромом Дауна, маючи звичайний інтелект, у 6–7 років можуть не розмовляти, адже їм важко: у них специфічна анатомія органів мовлення та неправильно працюють артикуляційні м’язи. А в разі розладів аутистичного спектра діти шукають нові способи комунікації.

Для немовленнєвих дітей зображення — це вже не просто наочність, а спосіб побудувати діалог. За аутизму, навіть якщо дитина розмовляє, для неї важлива опора на зорове сприйняття, бо так інформація сприймається значно краще. Тож у приміщені школи навіть роблять вивіски з малюнками, які пояснюють призначення кімнат: клас, туалет, їдальня, бібліотека тощо.

Візуалізація може бути інакшою: нині в Україні почали видавати книжки, де поруч з чудовими ілюстраціями — рядки піктограм, які заміняють текст. Їх майже 10 тисяч, як у китайській мові.

Образи допомагають дітям з різними діагнозами. Давно відомо, наскільки важливі наочно-зорові форми пізнання для дітей з вадами слуху. У випадку інтелектуальних порушень візуалізація допомагає генералізувати поняття у процесі конкретно-наочного мислення (наприклад, завдання співвідносити зображення та предмет).

А як же решта школярів? Візуалізація — це те, що нині «показано» майже всім.

Отже, які б методи не використовував вчитель, важливо донести: людину не можна вимірювати лише через дефіцит чогось. Та навіть здібності і досягнення — хоч це і важливий вклад у життя класу, але й ними не можна виміряти цінність людини.

Бо інклюзія — це коли важливий кожен.